Олег Сиротюк: Українська держава від жертовного чину крутянців до проголошення Соборності

Олег Сиротюк: Українська держава від жертовного чину крутянців до проголошення Соборності

Олег Сиротюк

Січень рясніє не лише релігійними святами. На цей місяць припадає багато важливих державницьких дат: дні народження великих українців Степана Бандери, Василя Стуса та Ярослава Стецька, заснування Кирило-Мефодіївського братства, проголошення Соборності України( Акт Злуки унр ТА зунр) та одна з найбільш знакових і найтрагічніших дат української історії – річниця бою під Крутами. Дві останні події відбулися після Проголошення самостійності України IV Універсалом, мали під собою одну основу, але наповнилися різним змістом. Про цей короткий, але важливий етап становлення Української держави говоримо з головою Тернопільської обласної організації ВО "Свобода" Олегом Сиротюком.

Пане, Олеже, чому на вашу думку не знайшлося більше нікого, окрім кількох сотень юнаків, аби захистити самостійність України, проголошену IV Універсалом?

Період 18-19 років 20 століття для України був доволі складним. Попри те, що тоді кожен наступний універсал Центральної Ради утверджував поступальний рух України до самостійності, уряд, на чолі з Грушевським, не мав армії і не мав достатньої підтримки серед населення. Тут потребно розуміти, що якщо влада виявляє себе слабкою, шукає компромісів із ворогом, то народ ніколи не стане під її проводом до боротьби. Цю боротьбу треба підготувати і очолити, не даючи собі шляхів для відступу. В IV Універсалі Центральна Рада фактично проголосила війну більшовицькому режиму, не маючи на меті справді воювати. Наче, прочитавши цей документ, загарбницька Росія мала б сама злякатися і відступити. Натомість більшовики підминали під себе простих робітників і селян, натиском змушували їх приєднуватися до своїх загонів. І тоді, здатними на самовідданий порух виявилися передусім студенти й гімназисти, інтелектуальна молодь, яка розуміла загрозу, яка сунула з півночі на молоду державу, розуміли усю деструктивність загарбницької ідеології.

Та вони не могли не розуміти і наслідків цього хоча відчайдушного та все ж мізерного спротиву…

Турбота про наслідки, надмірна розважливість… Можливо саме ці риси українського народу і заважають йому вже тисячі років повноправно зайняти свою нішу серед інших націй світу. Звичайно ж, студенти розуміли, що перемогти багато чисельніші загони ворогів вони не зможуть. Однак для них було зрозумілим і те, що хтось мусить кинути виклик руйнівній машині, хтось повинен розпочати протистояння. Адже найчастіше після таких героїчних рухів пробуджується свідомість нації, гордість за своїх співвітчизників і бажання об’єднатися заради спільної мети. Для українських націоналістів сьогодні Крути є початком національно-визвольної боротьби українського народу, довгої та виснажливої, але переможної боротьби. Тоді, у 1918-19 роках більшовики часто поверталися до Росії ні з чим саме завдяки протистоянню місцевого населення, а не державної влади. Перемогу більшовикам забезпечила лише збройна сила Радянської Росії, якій не зуміла нічого протиставити наша влада. Такі ж помилки у побудові власної держави роблять сучасні українські можновладці. Демагогія і дешевий популізм серед "лівих" та націонал-демократів сьогодні, так само як і в часи Директорії, призводить до недовіри з боку простих людей, які чекають від керівництва держави рішучих дій та чіткої національної політики.

Без формування нації неможливою є побудова держави?

Саме так. Такий історичний висновок 18-20 років. З усіх соціальних груп і класів на Україні найдіяльнішою в національному русі та зусиллях у будівництві держави виявляла себе інтелігенція. Проте вона складала лише невеликий відсоток від усього населення. Очолюючу змагання за незалежність, українська інтелігенція розраховувала але так і не отримала підтримки усього народу. Саме тому такою необхідною сьогодні є популяризація національної ідеї, від найменшого села і до великих обласних центрів. Адже в нас на Україні кожне село має своїх героїв національно-визвольної боротьби, про яких іще пам’ятають старожителі. Саме тому героїчний чин крутянців, а пізніше - подвиги українських повстанців, вояків УПА по всій країні дали таку собі ланцюгову реакцію. І тому ми маємо виховувати наступні покоління молодих українців на прикладі їх національно-свідомих попередників.

Чи зберегла своє значення українська освічена молодь сьогодні, як ви вважаєте?

В даному випадку з тих далеких років і до сьогодні практично нічого не змінилося. І хоча серед людей похилого віку ми маємо багато національно свідомих українців, які ще пам’ятають бої у криївках, звірства НКВД тощо, саме молодь здатна оцінити досвід своїх попередників і одночасно є спраглою до нових знань, має доступ до величезного обсягу інформації, який пропонує сьогоднішнє суспільство. Сьогодні кожен молодий українець має змогу проаналізувати свою історію і розпочати будівництво держави вже не на принципах "радянської людини", а як господар своєї землі. Позмагатися із прислужниками злочинного режиму може лише вільна свободолюбива людина, а українці завжди були нацією, яка не уявляла себе без свободи і незалежності власної землі, без власної держави.

Показовим є те, що зараз багато інтернет-спільнот, які об’єднують молодих та думаючих людей, проводили свої опитування перед цьогорічними виборами президента України і фаворитами в цих опитуваннях рідше ставала прокремлівські кандидати і частіше – лідери націоналістичного руху. Це означає, що молоді люди, які менше схильні піддаватися "масовому промиванню мізків електрокару" і зомбуванню свідомості із телевізора та біл-бордів готові обирати національну ідею та підтримувати захисників національних інтересів

Насамкінець давайте повернемось до уроків історії. Рівно через рік після героїчного бою на станції Крути воз’єдналися УНР та ЗУНР. Чи можливо провести якісь історичні паралелі між цими двома подіями?

Всі історичні події пов’язані між собою, одні витікають із других, стають наслідком третіх і підштовхують до четвертих. Якщо Акт Злуки є для нас, українців, символом соборності, єдності та монолітності нації, то Крути стали величезним внеском до цього воз’єднання. Абсолютно безкровний, мирний акт було проголошено рік після акту жертовного. І це доводить наступну тезу - історія ніколи не робила нам подарунків, вона лише винагороджувала за мужність та незламність. Всього лише п’ять годин запеклого бою дали початок наймасштабнішому повстанському рухові, про який заговорив увесь світ. Акт Соборності, в свою чергу, означав історичне усвідомлення цілісності, проголошував ідеали свободи і незалежності. Він не стільки спонукав, як підтверджував спільне прагнення українців до національного об’єднання.

Всеукраїнське об’єднання "Свобода" сьогодні закликає робити правильні висновки з української героїчної історії. Адже, як і у 1918 році Центральна Рада формувала недолугу парламентську республіку в Україні, так і тепер влада творить колективну безвідповідальність - парламентсько-президентський устрій. Як і тоді Президент Грушевський нехтував попередженнями про можливу російську окупацію, так і тепер влада не зважає на необхідність захисту українців. Насправді свободу не випрошують у бандитів, її виборюють. Пам’ятаймо про це завжди.