Олег Сиротюк: Вибори Президента 17 січня мають стати другим Всеукраїнським референдумом!

Олег Сиротюк: Вибори Президента 17 січня мають стати другим Всеукраїнським референдумом!

Олег Сиротюк

1 грудня – ще один день незалежності в історії України. День, коли мільйони наших співгромадян об’єднали свою волю і сказали „Ні" союзу радянських республік. Жоден народ у світі, мабуть, не вистраждав так свою незалежність, як ми, українці. На тему повноліття нашої держави напередодні річниці Всеукраїнського референдуму спілкуємося з головою Тернопільської обласної організації ВО „Свобода", головою однойменної фракції в Тернопільській обласній раді Олегом Сиротюком.

Чим став для України першогрудневий референдум 91-го?

- 1 грудня 1991 року – це акт потужного волевиявлення нашого народу, який засвідчив єдину позицію українців, прагнення до незалежності, перед усією світовою громадою. Впродовж усієї своєї історії ми були змушені відстоювати те, що інші держави сприймали як належне. Висока явка і великий відсоток тих, які проголосували ЗА незалежність взимку, 18 років тому, свідчать про небажання нашого народу бути „під чиїмось крилом", окрайцем псевдоімперії, яка занапастила культуру та національну свідомість „братських" народів. І тому зараз прикро бачити, як очільники нашої держави досі бігають на поклони до кремлівських гебістів, ігноруючи бажання України йти своїм шляхом, шляхом національної і справді незалежної держави.

„Свобода", заснована на установчому з’їзді 13 жовтня 1991 року, є ровесницею незалежності. Який шлях вона бачить для України?

- Саме той, який обрали 18 років тому мало не сто відсотків українців. Це побудова могутньої Української Держави на засадах соціальної та національної справедливості. Ми, ті, що голосували за незалежність під час референдуму 1991 року, усвідомлювали свою відповідальність перед мільйонами українців, які були винищені голодоморами, розстрілами, депортаціями, ув’язненнями, але які мріяли про свою державу, які не здавались, а вели боротьбу не на життя, а на смерть. Зараз, дивлячись на стан держави, на тих хто при владі, на те, куди нас ведуть, ми бачимо, що ми – у новітньому ярмі. За цей час нас вже стало не 52 мільйони, а 46, ще близько 7 мільйонів українців поневіряються по світах у пошуках роботи,- хіба це не новітній геноцид, який нам влаштовує панівна верхівка. Тому наше завдання зараз – скинути ту облуду та брехню, яку нам нав’язують щодня з усіх телеканалів, що належать кримінально-олігархічним кланам і своїми діями робити вибір на користь української державності так само, як ми це робили на всеукраїнському референдумі.

Було б звичайно добре, якби українці сьогодні теж виявили одностайність, але специфіка окремих регіонів нашої держави свідчить про інше...

- Якщо хтось говорить, що східн України, Крим або якісь інші регіони не є українськими – це не правда. Про це свідчать результати всеукраїнського референдуму, які свого часу стали кісткою в горлі глави Росії Боріса Єльцина, який заявив 26 серпня 1991 року про намір переглянути кордони з нашою державою. Кремль претендував тоді на Крим, південь і південний схід України. І лише невтішні для Москви результати референдуму в цих регіонах змусили її замовкнути.

Нам зараз нав’язують міф про те, що на сході всі хочуть повернення "совєтів". І це знову не правда. Не дивлячись на те, що „п’ята колона" добре проплачена з Кремля працює на розкол України, у центрі та на сході достатньо патріотів української держави, готових стати на її захист, але зараз наше завдання підтримати їх у цій боротьбі, як це робили під час підготовки до референдуму за незалежність.

Про те, що сьогодні є потреба зміни влади говорять усі. Яким чином зробити так, аби ці зміни направду були якісними?

- Ми вже наблизились до того моменту, коли зміни є невідворотними. Після багатьох десятиліть національно-визвольної боротьби прийшла незалежність, здавалося б, без крові і смертей, подарована нам безкоштовно і безболісно. Одначе це не так. Насправді наші діди та прадіди вже давно заплатили за цю свободу. І ціна висока – понад 20,5 млн. знищених українців! Згадаймо лишень: терор і пограбуванням мирного населення під час війни більшовицької Росії проти УНР у 1918-21 рр.; розкуркулення та насильницьку колективізацією; штучні голодомори 1921, 1932-33, 1947 років; кілька хвиль фізичного знищення української еліти у 1920-30-40 та 1970-х роках; фізичне знищення мирного населення у воєнний період; примусове вивезення українців на чужину; операція "Вісла"; мордування в тюрмах та знущання у "психушках" з українських патріотів аж до початку "пєрєстройки"; пограбування народного господарства, історичних та культурних цінностей; пограбування та нищення українських церков; вкрадені у громадян заощадження у 1991 році; переслідування за національною та релігійною ознаками; планомірне нищення української культури та мови, тотальна русифікація.

Тому незалежність нашої держави, вистраждана мільйонами та виборена мільйонами українців. Впродовж усього минулого століття український націоналістичний рух був найпослідовнішою суспільною і політичною силою, що не лише виступав за незалежність України, а й боровся за неї усіма доступними нації методами. Так само сьогодні завдяки націоналістам у владі можна змінити ситуацію в країні. Нам потрібна влада, що працюватиме для української нації. Не лояльні ліберальні менеджери – колишні "червоні директори", не колишня комуно-комсомольська верхівка – а тепер каста олігархів, які вже все в цій країні привласнила, перетворивши десятки мільйонів українців у новітніх рабів залежних від безкарних чиновників, а нащадки борців національно-визвольного руху, люди твердої волі і самовідданої любові до України!

На чию підтримку розраховують націоналісти сьогодні?

- На підтримку тих, хто на референдумі 91-го висловив бажання бути вільним від комуністичого ярма, на підтримку тих, хто вже народився у незалежній державі і вже не знає, що таке "курс партії", "майовки", "звьоздочки ілліча", тих хто на 7 листопада не ходить з квітами до пам’ятників катів української нації, всіх тих українців, які хочуть бути господарями на своїй землі, говорити вільно українською мовою, молитись в українській церкві, вчити дітей правдивою історії боротьби українців за свою державу.

Прагнення українців до свободи – нездоланне, незважаючи на кризу, соціальні негаразди, обман і популізм влади. Нація, яка ще вчора здивувала світ результатами всенародного референдуму, вже завтра спроможна обрати сильного лідера для України. Людину, яка не продаватиме за безцінь те, що є рідне і близьке серцю, не відречеться від свого народу, збереже його культуру і традиції, змусить інші народи поважати велику і єдину Україну. Вибори Президента 17 січня мають стати другим Всеукраїнським референдумом, на якому українці продовжать шлях державотворення, підтримавши українця і передавши владу націоналістичній силі, спроможній очистити владу, навести в державі порядок та повернути Україну українцям. І хоча ворогів у нас багато, і зараз є влада, є гроші, але ж нас більше і тому переможемо ми - українці!

Довідка. На підтвердження Акту проголошення незалежності Верховна Рада України вирішила провести 1 грудня 1991р. республіканський референдум. Він був потрібен, щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників української незалежності.

На всеукраїнському референдумі кожен громадянин мав чітко відповісти "Так, підтверджую", або "Ні, не підтверджую" на запитання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?"

Із 37885,6 тис. громадян України, котрі були внесені до списків для таємного голосування, взяли участь у голосуванні 31891,7 тис. (84,18%). Із них позитивно відповіли 28804,1 тис. виборців (90,92%). Зокрема, у Криму відповіли на запитання референдуму "Так, підтверджую" 54,19% громадян, у Севастополі — 57,07%; у Донецькій, Луганський, Одеській, Харківській областях підтвердили Акт про незалежність понад 80% виборців; в Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях за незалежність проголосувало понад 95%, у решті областей — понад 90% громадян.

За результатами референдуму вже ні в кого не могло бути сумніву, чи український народ хоче мати свою самостійну державу. Хай не буде цього сумніву і 17 січня 2010!