Олег Сиротюк: Голодомор – це злочин, який не має терміну давності

Олег Сиротюк: Голодомор – це злочин, який не має терміну давності

Олег Сиротюк

Навіть у тих українців, які народилися у незалежній Україні, згадки про Голодомор 32-33 років викликають мимовільне здригання. Чорні світлини і на них такі ж чорні, подібні до потойбічних тіней, люди, цифри і факти, жахливі розповіді очевидців... Все це - свідчення трагедії, яка спіткала наш народ. Наслідки жахливого організованого геноциду української нації відчуваємо по сьогоднішній день.

76-ій річниці голодомору в Україні присвячене інтерв’ю з головою націоналістичної фракції в Тернопільській обласній раді, головою Тернопільської обласної організації ВО „Свобода" Олегом Сиротюком.

Пане Олеже, чим для Вас є Голодомор 32-33 років ХХ століть.?

- Ця чорна сторінка в історії України – лише одне із беззаперечних свідчень жорстокості тоталітарного режиму СРСР. Окрім цього були численні репресії, виселення, тюрми, викорінення української культури і традицій тощо. Відверто антиукраїнська комуністична ідеологія зробила все, аби до сьогодні ми не почувалися господарями на власній землі. Ми відчули „палку любов старшого брата", готового вбити за колосок, замордувати цілу сім’ю за паляничку з грису. Прийшов час зробити висновки і назавжди відмовитися від ролі такого наймита. А не знову і знову запобігати його „ласки" і заглядати в його „лагідні" очиці. „Свобода" неодноразово вимагала заборони цієї злочинної пропаганди на теренах України. Цього вимагають мільйони померлих під час голодомору, цього вимагає гідність сучасного українця, який поважає свою історію, вчиться на її помилках і не бажає вкотре наступати на одні і ті ж граблі. Будучи народним депутатом голова „Свободи" Олег Тягнибок розробив проект Закону України "Про заборону комуністичної ідеології в Україні".

Однак цей проект було відхилено. У пояснювальній записці до проекту Постанови "Про неприйнятність Закону України "Про заборону комуністичної ідеології в Україні" говориться, що заборона "комуністичної пропаганди" порушує гарантоване у статті 34 Основного закону право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Тобто він є недемократичним?

- Якщо демократія – це вседозволеність у розумінні більшості наших політиків, тоді мабуть що так. Цей закон є невигідним, оскільки він визнає, що Російська Федерація, як правонаступниця СРСР, повинна нести правову, фінансову, політичну і моральну відповідальність за здійснений у ХХ столітті комуністичним режимом СРСР геноцид українців та шкоду, завдану Українській нації. Але в країні, якою керують колишні комуністи, кдбісти та кучмісти, ставленики Москви, що їздять на поклони до кремлівських генералів не так легко приймаються справді важливі закони. 14 держав світу, Австралія, Грузія, Естонія, Еквадор, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, США, Угорщина та Ватикан визнали голодомор геноцидом...

Але не Росія...

- Все, на що спромоглися наші „добрі" сусіди – визнали „масовий голод 30-х років минулого століття". Проте Москва досі не бажає визнавати відповідальності сталінського режиму за геноцид. Більше того, під час розгляду у Верховній раді України питання визнання Голодомору 1932-1933 років актом геноциду проти Української нації дві політичні сили, яких „Свобода" вважає ворожими та руйнівними для України, голосували проти! Це комуністи та Партія Регіонів. „Свобода" вважає, що прийнятий Верховною Радою закон щодо Голодомору, попри свою історичну вагу, має ряд недоліків. По-перше йдеться лише про Голодомор 1932-1933 років (за оцінками експертів - від 10 до 14 мільйонів жертв), який був наймасштабнішою, проте не поодинокою ланкою у ланцюгу геноцидів та репресій, спланованих і здійснених більшовицькими окупантами у ХХ столітті (загалом-близько 20,5 мільйонів знищених українців). По-друге пропонується запровадити за заперечення факту геноциду українців лише адміністративну, а не кримінальну відповідальність, як цього заслуговує подібне цинічне блюзнірство. Факт геноциду, на нашу думку, заперечують ті нащадки катів, які нині займають життєвий простір української нації, "звільнений" від українців в ході голодоморів та репресій.

Без люстрації, про яку ми наголошуєм у своїх програмових документах та публічних виступах, кримінальна справа за фактом геноциду української нації саботуватиметься і надалі. Тоді як закон "Про заборону комуністичної ідеології в Україні" міг би стати другим Нюрнбергзьким процесом...

Закон „Про люстрацію" - теж є у списку проектів Олега Тягнибока. Розкажіть детальніше про очищення влади, яке пропонує „Свобода".

- Згідно з цим документом особи, які працювали на керівних посадах Комуністичної партії Радянського Союзу від рівня районного комітету і вище, членом бюро (президії) цих комітетів, членом ЦК КПРС; на посаді секретаря партійного комітету КПРС на підприємстві, установі, в організації; на керівних посадах в КДБ СРСР або в штаті п'ятого управління КДБ СРСР; на посаді начальника політичного відділу (управління) в Радянській Армії, МВС СРСР; виконували функції резидента, агента, утримувача конспіративної квартири, інформатора або позаштатного співробітника КДБ СРСР; брали участь у переслідуваннях громадян СРСР з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру не можуть обіймати посади в об'єктах люстрації. Закон передбачає очищення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій від ідеологів та реалізаторів антиукраїнської політики, недопущення новітньої колонізації України, усунення загрози суверенітету та територіальній цілісності України, встановлення історичної та соціальної справедливості, зміцнення духу і моралі Українського народу. Законопроектом визначаються правові основи проведення люстрації, статус, функції та повноваження органів люстрації, відповідальність за порушення законодавства про люстрацію. Чехія, Польща, Німеччина, Угорщина, Болгарія, країни Прибалтики вдалися до люстрації, аби розпрощатися зі своїм кабальним минулим і будувати нове майбутнє. Очільникам нашої держави є що приховувати від свого народу, якщо вони і досі бояться люстрації.

Невже таки бояться?

Безперечно. Адже нашою державою досі править совдепівський "джентльменський набір" - замасковані каґебісти, досвідчені компартійці та браві комсольські функціонери. Варто лише навести нещодавно оприлюднені результати проекту громадської організації "Форум Українців Чеської Республіки" під назвою "Люстрація. Україна під владою КГБ". Його ініціатори вивчили присутність ймовірних агентів КГБ, а також комуністичної і комсомольської верхівки СССР у вищих ешелонах української влади. На основі публічної інформації (наприклад, державних сайтів центральних органів виконавчої влади, державних сайтів органів судової влади та ін.) було перевірено 909 біографій державних службовців України у Секретаріаті Президента, Кабінеті міністрів, центральних органах виконавчої влади, Національному банку, Центральній виборчій комісії, Верховній Раді тощо. Результати виявилися вражаючими. З’ясувалося, що на основі лише відкритої інформації (навіть не таємної!) серед перших осіб держави: 4% або 38 службовців – агенти КГБ, 47% або 422 службовці – ймовірно співпрацювали з КГБ, про 49 % або 499 службовців – жодної інформації про це немає.

Ймовірність співпраці з КГБ, кажуть автори проекту, зростає, якщо службовець навчався у спеціальних закладах КГБ СССР чи у спецзакладах КПСС, відбував строкову службу у прикордонних військах КГБ СССР тощо. Не ліпша ситуація з комуністами:15 % або 132 службовці – комуністи, 47 % або 440 службовців – ймовірно мають комуністичне минуле, про 39% або 357 службовців – немає про це жодної інформації.

Все це – інформація з відкритих, усім доступних джерел. Уявіть собі, що можуть приховувати ті, чиїх даних немає або ж вони перекручені. Тож роботи для люстрації в Україні – непочатий край.

„Свобода" поступово долає шлях „від малого до великого". Ваша фракція ініціювала в Тернопільській облраді рішення „Про правову оцінку злочинів комуністичного режиму в Україні та вшанування українців, постраждалих у XX ст. внаслідок окупаційних режимів".

- Так, нещодавно Тернопільська облрада, на пропозицію фракції "Свобода", у названому вами рішенні підтримала прийняття Закону України "Про заборону комуністичної ідеології в Україні". Цим рішенням також передбачається ряд заходів щодо вшанування постраждалих від окупації українців, таких як: наукове дослідження фактів національного, політичного, економічного та культурного гніту, фізичного насилля над українцями, мешканцями Тернопільщини у 1920 - 1980-х роках; підготовка відповідних програм у засобах масової інформації, створення фільмів та відеосюжетів; розробка та подання на затвердження Тернопільської обласної ради проекту концепції створення обласного музею жертв тоталітаризму та окупаційних режимів.

Проект обласної програми „Вшанування українців, постраждалих у 20 ст. внаслідок польського, німецько-нацистського, московсько-більшовицького та інших окупаційних режимів" повинна була розробити та подати на розгляд облради Тернопільська облдержадміністрація. Проте, як показав сумний досвід на прикладі цього та інших наших рішень, адміністрація неохоче береться до їх виконання. 7 травня 2009 року Тернопільська обласна рада прийняла рішення про розробку даної програми. Оскільки впродовж 5 місяців дана програма не була розроблена 6 жовтня цього року на сесії Тернопільської облради депутати заслухали звіт обласної адміністрації щодо виконання цього рішення. Як виявилося тоді, жодних дій щодо розробки даної програми з боку виконавчої влади не було.. І лише після того, як на черговій сесії облради, 19 листопада, „Свобода" підняла питання звернення до прокуратури щодо невиконання адміністрацією рішення облради, через 5 днів зявилось повідомлення про те, що програма підготовлена. Підсумовуючи, можна сказати, що наші чиновники інакше як під батогом працювати не вміють. Необхідно постійно контролювати, звертатися до Прокуратури, МВС та інших органів аби змусити їх виконувати необхідну роботу.

Насамкінець давайте повернемося до нашої головної теми. Як вшановуватиме „Свобода" пам’ять про загиблих під час голодомору?

Ми приєднаємося до всієї України, запалимо свічки і молитимемося за тих невинних, яких безжально знищив жорстокий комуно-імперський режим. Пам’ять про мільйони замордованих і закатованих українців спонукають нас відроджувати історичну та національну справедливість на теренах української держави.

Геноцид 32-33 років – це злочин, який не має терміну давності. Пам’ятаючи про трагедії минулого, ми зможемо уникнути багатьох помилок. Викорінюючи злочинну ідеологію комунізму, очищаючись від її послідовників у владі через механізм люстрації, який пропонує "Свобода", маємо шанс повернути колесо історії. Зараз майбутнє української держави повністю у наших руках. Якщо діятимемо рішуче, то зможемо надолужити той час, який втратили за останні 18 років.

Широкий доступ до правдивої історії нашої держави, виховання національної свідомості, самоповаги та патріотизму допоможе нам разом відбудувати нову Україну, в якій не матиме шансів та влада, яка не буде поважати власного народу.